Пропонуємо нашим читачам непубліковані дотепер листування деяких греко-католицьких священиків з о. Мирославом Ріпецьким, які стосуються Різдва Христового та Йордану за роки 1954-1969. Це одинадцять листів отців: Володимира Бозюка – 3, Сильвестра Крупи – 2, Теодора Маркова – 2, Юрія Менцінського – 1, Йосифа Пшепюрського – 1, Омеляна Каленюка – 1 та Степана Дзюбини – 1. Перші три листи за 1954 рік Юрій Мащак переписав із записників отця Ріпецького, який за цей рік власноручно переписав зміст листів людей, які з ним переписувалися. Виринає запитання навіщо о. М. Ріпецький це робив. Можна зробити припущення, що отець переписував важливіші змістом листи, щоб уберегти їх перед конфіскатою. Інші листи – це автографи священиків, які зберігаються в епістолярній спадщині архівного фонду Ріпецького.*** Декілька пояснень щодо змісту окремих листів. Отець Менцінський згадує, що відправив Богослуження на свята. Правдоподібно йдеться про приватні відправи, хоча він міг відправляти за згодою місцевого латинського пароха в костелі. Наприклад, о. Омелян Каленюк, як єдиний із декількох священиків, відкрито відправляв Богослуження в Команчі перед 1957 роком. Листи отців, за непростий час 1954 року, показують різну поставу священиків: Каленюк – відкрито відправляв на свята, Менцінський – правдоподібно правив приватно, або одноразово за згодою свого лат. пароха, а Пшепюрський нічого не відправляв у східному обряді, лише поїхав до своєї хати. Дуже цікавими за змістом є листи о. Сильвестра Крупи, який описує перші Богослуження у Перемишлі вже після 1947 року. Перша відправа в Пермишлі відбулася 7 січня 1957 року. Цікаву інформацію отримуємо з листів отця Бозюка, який пише, що відправив Бож. Літургію у Венґожеві на другий день Різдва Христового – 08.01.1965 року. Дотепершіні дані про першу відправу у Венґожеві згадують дату – 12.02.1965 року.*** Листування о. Володимира Бозюка з отцем Ріпецьким показує особисте ставлення Бозюка до Ріпецького, на його своєрідну вдачу, особливо, коли він пише, що на самі обіди та фотографування з далекої відстані не буде приїздити. Ще дві важливі теми заторкує Бозюк у своїх листах, а саме – відхід молоді від церкви та необхідність переходу на григоріянський календар, щоб ГКЦ не вмирала. Ця тема актуальна також і сьогодні.*** Декілька методологічних зауваг. В основному в листуваннях зберігається стиль та мова оригіналу. Виправлено лише деякі орфографічі записи згідно із сучасним українським правописом. Деякі назви було розшифровано. Уведено уточнення та пояснення для кращого розуміння тексту. Нерозбірливі місця в листах пропущено.*** 8. Байори Великі 18.І.1965 – о. Володимир Бозюк (1913-1969) Дорогий Отче Ювіляте! [...] Наразі свят маємо досить і тішуся, що дасть Бог незадовго скінчаться. Підчас ІІ-го дня свят відправляв у Венґожеві. Людей було досить, тільки дітей і молодіжи не було. Виглядає, що наша Церква призначена на вимертя. Треба буде конечно змінити старий стиль на новий. І то незадовго, на другий рік, коли наш Великдень випаде разом з латинським. Інакше буде траґедія. Ганьба вже є. Всі народи приняли новий стиль, навіть поганські як Турція, Хіни, православні в Греції рівнож. Тільки російське православя і наша Церква тримається старого стилю зі шкодою для себе. Нехай Господь нас боронить від такого нерозумного зацофання. Прошу, нехай Отець Ювілят напишуть до Преосв[ященного] Івана [Бучка], щоби прислав обіжник в справі скорочення часослова, Сл[ужби] Божої і зарядив уніфікацію календаря. Всі йдуть в перед, треба нам дотримати кроку іншим. Листи зі судовими актами вислав О. Ювілятові за рецепісом. Поздоравляю сердечно і бажаю всего кращого, о. Володимир Бозюк *** БІЛШЕ НА http://www.bazylianie.pl/