"1947. Пам'ятаємо" - під таким кличем 10 червня бані-мазурська громада відзначала 65-ту річницю депортації українського населення в рамках Акції "Вісла". Врочистість розпочалася в церкві Святого Миколая Літургією з панахидою за упокій душі всіх жертв виселення, яку відправив парох о. Павло Старух, ЧСВВ. Після церковного вшанування пам'яті жертв трагічної минувщини в місцевому Ґмінному осередку культури відбувся концерт. На лічені хвилини до концерту перед сценою запалав хрест з лампадок. Відтак квінтет «Зорепад» піснею «Нічка була темна», на фоні потрясаючих фотографій з 1947 року, «кинутих» на задню стіну сцени, які представляли жовнірів виганяючих українців, луни пожеж, нещасних вигнанців у дорозі, пригадав минуле, коли то до українських осель прийшло страшне лихо, найбільше в післявоєнній Європі. В історії представленій «Зорепадом», писаній зі знанням справи, піснями, відзеркалено одну з найтрагічніших сторінок коло 150 тисяч українців, які були вигнані з прабатьківських земель, і мусили залишити родинне село, свою церкву, хату... Їх вирвали з віковічної Отчини, брутально, з корінням, щоб українського духу не залишилося... Пісні лунали, а в багатьох очах сивочолих жертв з-перед 65 років, сріблилися сльози. Навіть, завжди непосидючі малята, затихли... Про наслідки подій 1947 року, про сьогодення української громади на вигнанні, у своєму слові говорив голова Ольштинського відділу ОУП, заступник головного редактора «Нашого Слова» Степан Мігус. Він ствердив, що поки операція «Вісла» не буде визнаною комуністичним злочином, або злочином проти людства, вона триватиме і далі, а українці залишаться другою категорією громадян Польщі. Зі зворушенням глядачі, які заповнили зал, прийняли почерпнуту від Комплексу шкіл з українською мовою навчання ім. Маркіяна Шашкевича, інсценізацію у виконанні дітей та молоді, присвячену трагічним подіям 1947 року... Зворушлива сумна музика... Міцні фрагменти віршів Мілі Лучак, Василя Симоненка та інших... Жах від появи жовнірів... Юні учасники, декоруючи вічно живу смереку фотографіями своїх прадідів, дідів, батьків, запевняли, що хоч «над Карпатами і досі небо плаче, і ходить у чорній хустині» то однак «на цій землі мені жити, та на ній і вмерти». Це засвідчує про те, що правди з-перед 65 років не приховати, і не забути, бо вона передається з покоління в покоління. Організатори заходу – місцева ланка ОУП, якою керує Стефанія Урбанська та Парафіяльна рада, на закінчення скорбної врочистоті подарували символічну в’язанку квітів усім вигнанцям складаючи їх на руки Петра Гурняка, найстаршого серед них, в’язня Явожна. *** Перед 65 роками вигнанці з операції «Вісла» примусово оселені в гміні Бані Мазурські становили 71 відсоток тамтешнього населення, в сусідніх гмінах: Кути – 64%, Будри – понад 50 %, Венгожево – 45. На 92 села в тодішньому Венгожівському повіті, аж у 57-ми, українців була майже половина. Це були тоді найбідніші терени, в яких ніхто не хотів жити. Українців примусили, надіючись, що в короткому часі по них і сліду не залишиться. Петро Курган 6 "НАШЕ СЛОВО" №26 (2864), 24 ЧЕРВНЯ 2012 РОКУ