Офіційна дата виникнення парафії – 23.04.1957 р.

Після депортації українського населення у рамках акції «Вісла» в 1947 р. з рідних земель м. ін. на Вармію і Мазури, греко-католики не мали можливості брати участь у богослужіннях за східним обрядом.

Історія творення структур греко-католицької парафії тісно пов’язана з римо-католицькою парафією.

Святиня, в якій тепер моляться греко-католики, після ІІ Cвітової війни раніше вона належала євангелікам , була перейнята римо-католиками і 30 червня 1966 року посвячена кс. Нікодемом Масловським.

15 вересня 1948 р. до Бань Мазурських приїхав о. Володимир Бозюк, якого було призначено першим римо-католицьким парохом у цій парафії. Він працював тут до 1954 року. Вірні знали, що він греко-католик, але він не міг проводити літургії за східним обрядом. На Великдень 1954 р. під час римо-католицького богослужіння о. Володимир дозволив вірним заспівати українські релігійні пісні, і це, правдоподібно, стало причиною переведення цього священика на іншу парафію.

У 1954-1957 рр. парохом у Банях Мазурських був кс. Владислав Суровєц, який під час великих українських свят відправляв греко-католикам додаткову літургію за латинським обрядом, але дозволяв їм при цьому співати українські релігійні пісні. У 1957 р. черговим парохом у Банях Мазурських став кс. С. Ниц. У відповідь на численні прохання вірних про душпастиря греко-католицького обряду кс. С. Ниц посприяв переведенню з Орнети до Бань М. о. Євгенія Усцького, але лише як вікарія.

23 квітня 1957 р. отець Євгеній Усцький відслужив у Банях М. перше греко-католицьке богослужіння. З цього часу в кожну неділю і свята (о 13 годині) він регулярно відправляв святу літургію і навчав дітей Божому Законові (для українських дітей навчання велося окремо), а також багато в чому допомагав своїм вірним. ,морально підтримував своїх вірних. З 1959 р. священик почав вести окремі метричні книги для греко-католиків.

10 червня 1971 р. згоріла дерев'яна ризниця, побудована в 1950 році о. В. Бозюком. Завдяки допомозі о. Євгена Усцького, замість дерев'яної ризниці вибудовано цегляну.

Після довгих клопотань, 2 жовтня 1972 р., римо-католики отримали дозвіл відремонтувати другий, спалений під час війни костьол. Через три роки відбудови, при значній фінансовій підтримці греко-католиків, 24 грудня 1975 р. відслужилася перша літургія. Відтоді спільною до тих пір святинею почали користуватися лише греко-католики, хоча формально храм надалі залишався власністю римо-католицької парафії.

28 листопада 1991 р. на підставі нотаріально завіреного договору святиня врешті стала власністю греко-католицькій парафії. Латинники забрали з храму орган та два дзвони (третій – середньої величини залишили) та перенесли їх до відбудованого костьолу.

У 2007 р. парафія урочисто відсвяткувала золотий ювілей 50-ліття існування.