Святиня, в якій моляться тепер вірні Греко-католицької церкви, була побудована євангеликами в XVI столітті.

Після ІІ Світової війни святиню перейняли римо-католики. 30 червня 1946 р. кс. Нікодем Масловський посвятив храм.

З квітня 1957 р. до грудня  1975 р. храм служив також греко-католикам.

З 24 грудня 1975 р., коли римо-католицьку парафію перенесено до „великого костьолу”, храмом користувалися виключно греко-католики, хоча формально він ще був власністю римо-католиків.

28 листопада 1991 р. на підставі нотаріально завіреного договору святиню було передано у власність греко-католицькій парафії. Латинники забрали з храму орган і два дзвони (залишили середній) і перенесли їх до відремонтованого костьолу.

Ремонт храму почав о. Богдан М. Крупка. Завдяки його старанням, стіни і стелю було викладено панелями, а також було проведено центральне опалення. За роки душпастирської праці о. Василя І. Медвіта у святині зведено іконостас за проектом мгр. інж. К. Ґербшта. Ікони написав І. Ґовік з Варшави, дерев’яні елементи і лавки виконав І. Оринчак з Венґожева. Чергові душпастирі продовжували проведення ремонтних робіт.

У 1993-1996 рр. була відремонтована покрівля храму і добудованиймаленький купол, вичищено і помальовано стіни зовні і всередині будинку, а також впорядковано площу перед церквою.

У 2000-2004 рр. проводили у святині черговий ремонт: замінили електромережу та встановили електричне опалення. Площу довкола церкви обгородили, а у відремонтованому приміщенні біля храму було влаштовано санітарний вузол.

У 2010 р. були зроблені двері до іконостасу. У рамках проекту «Віднова і розвиток села» у святині встановлено систему вентиляції, утеплено та захищено від дії несприятливих умов конструкцію покрівлі. За свій кошт парафія відремонтувала санітарний вузол, уклала нову плитку на підлогу та отеплила стіни, а також придбала нову сантехніку.

У 2011 р. було відремонтовано електромережу, а також пофарбовано внутрішні стіни святині.