Після депортації великої трагедії нашого народу, поселенні у великому розпорошенні, настав час з великим знаком запитання, що буде далі ? *** У 1953 році вмирає жорстокий кат Сталін. В Польщі настає час відлиги. Українці починають думати про майбутнє. Організують культурні заходи, школи. У Бартошицях повстає педагогічний ліцей з українською мовою навчання. До ліцею потрапляють діти батьків, які перейшли Явожно та інші в’язниці. Сільські діти, бідні які не знали української мови тількі говірку своїх батьків. А в ліцею більшість уроків була в українській мові: математикка, фізика, хімія, біологія та рідна мова – було важко. *** Крім цього – музика (славетні скрипки). *** ЗАБОРОНЕНО вивчати релігію, ходити на Богослуження ! *** Сьогодні 8.06.2014 на Свято Зіслання Святого Духа у Церкві Святого Йосафата в селі Круклянкі зібралися одинокласники згаданого ліцею, які склали іспит зрілости у 1964 році. Тоді було 33 особи – вихователька Олександра Сеньків родом з України. Була це зустріч по 50-ох роках від матури. 4 особи вже не живе також і вихователька. *** Після матури усі розїхались по цілій Польщі від моря по гори. Там працювали з нашими дітьми, українською громадою та Церквою. *** Був це клас взірцевий названий «Соколи» - брали участь у багатьох заходах у ліцею. Сьогодні вже пенсйонери. *** Бартошицький ліцей існував 10 років та дуже добре підготував до праці педагогів. Тепер його працю продовжує Гурово. По Службі Божій яка правилась в наміренні випусників бартошицького ліцею усі зустрілися на святковому обіді. // у тексті використано спогади п. Анни Цалка //