Неділя
                                                                                             24 Листопада 2024 p.

ПАРАФІЯ СВЯТОГО МИКОЛАЯ ВІТАЄ ГОСТЕЙ ! ***



СВІТЛО БОГОПОСВЯЧЕНОГО ЖИТТЯ - Пастирськe послання на День богопосвяченого життя 15.02.2014

     Дорогі Брати і Сестри! *** Літургія Церкви дозволяє нам постійно радіти тайною Різдва і Об’явлення Ісуса Христа. Також сьогодні уводить нас у ще глибше пізнання Сина Божого, який у повноті часу став людиною, жив посеред нас і своїм стражданням, смертю та воскресінням відкупив нас. *** Євангеліє пригадує нам подію, яка відбулася сорок днів після різдва Ісуса. У цей час, згідно з єврейським законом, Йосиф і Марія пішли до єрусалимського храму, щоб представити і жертвувати Богові Ісуса, а також довершити очищення Матері. Ця подія вийшла поза рамки звичайного виповнення закону, бо ж сам Бог представив світові свого Сина. Здійснив це устами старця Симеона і пророчиці Анни, які пізнали в Дитятку світло на просвічення поган і славу Ізраїля (див. Лк. 2,32). Симеон ще й побачив у малому Ісусі знак спротиву і цього, який відкриє думки багатьої сердець (див. Лк. 2,34-35). Зрозумів, що відтепер долю кожної людини вирішує її постава супроти Ісуса – Світла Світу. *** Світло Ісуса Христа вперше розблисло в кожному з нас під час нашого хрещення. Тоді ми стали дітьми Світла; тоді «Бог, який сказав: „Нехай із темряви світло засяє” – освітив серця наші, щоб у них сяяло знання Божої слави, що на обличчі Ісуса Христа» (2 Кор. 4,6). Це був момент, коли наші рідні і хресні батьки принесли нас і жертвували Господу. Відтоді кожен з нас став власністю Бога і отримав витиснене незатерте знам’я причетності до Христа, а через присутність Святого Духа є в нас Його життя. Таким чином ми стали богопосвячені, тобто прсвячені і призначені Богу. Він сам, через службу Церкви, в тайні хрещення витягнув нас із темряви і вчинив нас родом вибраним, царським священством, народом святим, людом придбаним на те, щоб звістувати похвалу того, хто нас покликав з темряви у дивне своє світло (див. 1 Пт. 2,9). Цю основну істину часто пригадує нам літургія Церкви, щоб пробуджувати в нас щораз більшу свідомість нашої тотожності – того, хто ми є, і щоб учити нас переживати своє освячення у хрещенні з гордістю та радістю «Ми дітьми Божими звалися. Ми і є ними!» (1 Йо. 3,1) *** Ця правда показує нашу місію в світі – сяяти тим Світлом, яким є особа Ісуса Христа. Пригадує нам про це горіюча свічка. Коли ділимося полум’ям запаленої свічки, нічого не втрачаємо. «Розділене» світло є в силі розсвітлити темряву і виповнити увесь простір новим сяйвом, яке б’є вже не лише з одної, але з багатьох свічок. Так само є з любов’ю. Коли даємо себе другій людині, нічого не втрачаємо, але стаємо багатшими і щораз краще розуміємо себе. Ми ж створені з любові і виявляємо себе у чистій, добровільній жертві з самих себе. Це здійснюється у зовсім звичайних і простих життєвих подіях, коли вміємо з огляду на Христа, поділитися з іншими своїм часом і хлібом, доброзичливістю і зацікавленням, милосердям і прощенням. Саме такі постави, постави Христові, засвідчують про це, що наше хрещене освячення не є лише чимось зовнішнім; це не теорія, але дійсна дія Бога унутрі людини, яка приносить плоди у вигляді глибокої переміни нашої кволої людської природи і чинить її спроможньою до безкорисливої любові.*** Дорогі Брати і Сестри! Від багатьох років Церква об’єднує Свято Стрітення Господнього з днем присвяченим богопосвяченим особам. Крім загального освячення у тайні хрещення, в якому беруть участь усі охрещені, є в Церкві люди: чоловіки та жінки, які через обіти євангельських рад: послуху, убожества і чистоти, в особливий спосіб присвячуються Богу. Це не окреме, немов додаткове освячення, але більш радикальне здійснення зобов’язань, які виникають з тайни хрещення.*** Може з’явитися тут питання: чому і пощо існує в Церкві такий спосіб життя, якщо всі вже освячені через хрещення. Відповідь на це питання можемо знайти в Євангелію, яке розповідає про зустріч Ісуса зі своїм народом. Також богопосвячене життя бере свій початок із зустрічі. Це сам Бог у Христі виходить назустріч тих, яких покликує до особливого сопричастя з Ним і дозволяє їм досвідчувати Його близькості. Перше свідоцтво, яке дають богопосвячені особи – це свідоцтво життя в єдності з Богом, у глибокій близькості та приязні з Ним. Відображенням цих особливих відносин може бути поведінка старця Симеона, який бере Дитятко в обійми, пригортає Його до себе і благословить Бога (див. Лк. 2,28). Цей прекрасний жест усвідомлює нам правду про смирення і любов Бога, який хоче вповні віддатися людині покликаній. Покірна любов Бога об’явлена в Христі безнастанно притягає безліч чоловіків і жінок до того, щоб дати Йому однозначну відповідь. Це не може бути ніщо інше, як тільки любов, яка огортає цілу людину. Саме в цьому полягає радикалізм богопосвяченого життя, що ціла людина віддає себе Тому, який докраю її полюбив. Оця взаємна любов зродила різноманітні форми богопосвяченого життя, які Святий Дух покликав у Церкві. Часто саме богопосвячені особи, не лише зовнішньою діяльністю, але через глибоке сопричастя з Богом, показують світові, звідки брати силу і надію на майбутнє, а також як будувати взаємні відносини сперті на прощенні та любові. *** Прекрасне свідоцтво такого богопосвяченого життя дало сімьох братів трапістів зі спільноти Тібірін в Альжирії, яких навесні 1996 року викрали і замордували мусульмани. Заки це сталося, ці монахи напротязі кількох років свідомо дозрівали до цього, до чого, як думали, може їх покликати Бог, тобто до мучеництва. Вони ж могли врятувати своє життя і виїхати з країни охопленої насильством, проте збагнули, що їхня присутність серед тамтешнього бідного народу має куди більшу вартість, як їхнє життя. Згодились на це, щоб у світі охопленім ненавистю, стати знаком спротиву. Тому спільно підняли рішення, щоб залишитись в Альжирії. Життя в сопричасті з Христом, життя Його життям, принесло прекрасний плід любові до братів, а також до недругів, що доказали мученицькою смертю. Один з них, за недовгий час до викрадення, записав у своєму духовному щоденнику: «Можемо існувати як люди лише тоді, коли погодимося стати іконою Любові – такої, яка відображена в Христі». *** Сьогоднішній день – це нагода до вдячної пам’яті перед Богом про наших братів та сестер, які по всьому світі дають свідоцтво життя для Бога, навіть якщо це означає для них стати знаком спротиву супроти тих, які не знають Христа і тих, які свідомо відштовхують Його світло. *** Бажаємо звернутись ще в кількох словах до молоді, до дівчат і хлопців. Любий Юний Друже! Не думай, що богопосвячене життя – це щось нудне, одноманітне, застаріле, презначене лише для тих, які не вміють порадити собі в житті. Не сприймай фальшивого менталітету світу, в якому сенс життя будується на багатстві та розкошах. Якщо чуєш голос Учителя, який Тебе кличе, відповіси щедро і великодушно, з радістю та ентузіязмом. Богопосвячене життя – це прекрасна пригода – герой якої – це Він сам, Ісус Христос, Твій Спаситель. Лише з Ним можна пережити життя справді вповні. Якщо кличе Тебе Господь, не зупиняйся, радо вируши в дорогу. Він же забере Тебе з собою, поведе за руку і дозволить відчалити на глибінь. *** Дорогі Брати і Сестри! Нехай Марія, яка народила Ісуса – Світло Світу, допоможе нам кожен день пізнавати це Світло і крокувати за Ним, щоб посеред темряви будня ми вміли знаходити правдивий шлях, а також щоб самі ставали світлом для інших. *** Усім Вам, Брати і Сестри, а особливо богопосвяченим особам, передаємо з серця пастирське благословення. *** // Владики Перемисько-Варшавської Митрополії //


ДЕКАДА МІСІЙНОСТІ

СЛУЖБА БОЖА 

* у Неділі та Свята  9:00

 

Статистика:
Razem: 3925955 razy
Dziś: 2902 razy