Всечеснішим і Високопреподобним Отцям, Преподобним Монахам і Монахиням, Дорогим Братам і Сестрам!*** Не бійтесь, бо я звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього народу: сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель, він же Христос Господь. І ось вам знак: Ви знайдете дитя сповите, що лежатиме в яслах. Лк. 2, 10-12*** Христос Рождається! Дорогі в Христі Брати і Сестри!*** Настав святковий час Христового Різдва, яке дає людині відчуття, що сьогодні небо схиляється до землі, що Бог приходить до людини. Це подія в історії людства, супроти якої жодна людина не може бути байдужою. У дохристиянських часах про можливість приходу божества в людську дійсність люди могли лише мріяти, тому видумували її легендарні сценарії. Сьогодні ця мрія стає реальністю та доторкає кожного з нас, бо Христос прийшов на світ у людському тілі, щоб відкрити дорогу до спасіння кожній людині. Стихира на литії з Великого повечір’я висловлює це у промовистий спосіб: «Нині Бог прийшов на землю, людина ж на небо вийшла».*** Коли Божий Син прийшов на світ у бідному вифлеємському вертепі, засвідчили про це небо, земля і всесвіт. На небі появилась ясна зоря, яка вказала мудрецям зі Сходу дорогу до новонародженого Царя. Переляканим і збентеженим пастирям небесні ангели сповістили радісну новину про народження Царя всесвіту: «Сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель, він же Христос Господь» (Лк. 2, 11). Й одні, і другі поспішили до Вифлиєму, щоб поклонитися Богові у людському тілі. Як для мудреців зі Сходу, так і для пастирів це була незвичайна нагода віддати поклін від віків очікуваному Цареві.*** Празник Христового Різдва є також для нас часом особливої радості. Стараємось провести його у спільноті близьких нам осіб. Наші святкування найчастіше зосереджуються при родинному святковому столі. Вони мають також свій церковний, літургійний момент. Дуже влучно розповідає про підготовку до Свят-вечора та до святкувань Празника Христового Різдва Катехизм УГКЦ у 196 номері: «В нашій церковній традиції особливо вшановується Навечір’я Різдва, яке називається Свят-вечором. Кожна домівка стає «сімейним Вифлеємом»: на столі, символі ясел, під обрус кладуть сіно, а на обрус – просфору – символ Дитятка Ісуса. Поруч із просфорою ставлять і запалюють свічку – символ Вифлеємської зірки. Родина збирається навколо столу, щоби молитовно віддати шану воплоченому Синові Божому пісною вечерею. Вірні колядують, двері домівок гостинно відчинені для всіх, що величають Різдво Христове. Вершиною святкування Різдва є урочисте богослужіння, на яке збираються всі парафіяни. Євхаристійна вечеря на Божественній Літургії увінчує вечерю родинну». Традиційно, хто не задіяний у підготовку до Свят-вечора, може вже в навечір’я Христового Різдва брати участь у Божественній Літургії св. Василія Великого з Вечірнею. Переважно, однак, наші церкви заповнюються народом щойно в сам день Христового Різдва. У цей власне день, завжди дуже численно, наче пастирі у Вифлеємі, зустрічаємось у наших храмах. Особливо яскраво можна було побачити цей феномен кількадесят років тому, коли не було ще так багато наших парафій на західних та північних землях післявоєнної Польщі. Тоді наші вірні з різних, часто віддалених місцевостей, приїздили до найближчої парафії, щоб взяти участь у Різдвяній Божественній Літургії та з цілим народом радісно заспівати могутнє і радісне «З нами Бог …» та заколядувати. Сьогодні, хоча наші церкви у час Христового Різдва заповнені більше, ніж у звичайному літургійному часі, все ж таки немає аж так великої різниці, як колись, поміж звичайним святом чи неділею, а великими празниками. Пояснити це можна по різному. Найчастіше причина у тому, що сьогодні наших парафій у Польщі є набагато більше, ніж у комуністичні часи і кожний, хто хоче, може брати участь у житті своєї Церкви впродовж цілого року, а не лише при нагоді великих церковних свят. Друга причина в тому, що вірні нашої Церкви на сьогоднішній день вже більш-менш релігійно і національно визначилися. Хто вважає себе живим членом нашої церковної спільноти, той переважно бере участь в її житті протягом цілого року, а не лише при нагоді великих річних свят. Розуміємо, що нашим природним завданням є побігти до вертепу, до Божого храму, в якому народжується у людсьому тілі Божий Син і вклонитись йому до землі, як зробили це мудреці зі Сходу та вифлеємські пастирі.*** Однак, наші часи неодноразово ставлять перед нами різні перешкоди, які відривають нас від святкування однієї з найбільших подій в історії людського спасіння. Тими перешкодами є, в першу чергу, спокуси цього світу, який пробує вмовити нам, що найважливішими у людському житті є вигода, задоволення, приємність, відпочинок та добра забава. Якщо при цьому не вистачить вже часу для духовного життя, то світ цим не переймається. Можемо почути, що права людини та її дочасні потреби є найважливішими. Якщо вже сьогоднішній світ і дозволяє нам святкувати Різдвяні Свята, то радше так, щоб у них не надто експонувалося новонародженого Ісуса Христа – Бога. На Його місце сьогодні ставиться всякі інші замінники: ялинка, дід Миколай, подарунки та інше.*** На перешкоді того, щоб прибігти до Христового вертепу, нам часто стає також праця, бо гроші потрібні. Може хочемо щось особливого купити собі, може треба їх послати рідним на батьківщині, тому треба заробити їх якнайбільше і якнайшвидше, навіть якщо треба буде це робити у неділі чи свята. Черговою перешкодою у належному святкуванні Христового Різдва є сьогодні часта зміна місця проживання: з села у місто, з міста у ще більше місто, за працею або наукою, з країни в іншу країну, як у межах Європейського Союзу, також дуже часто й поза його межами, шукаючи заробітку, грошей, а може й нової, не завжди кращої, долі. У нових місцях полагоджуємо перш за все все те, що потрібне у щоденному житті, забуваючи інколи про те, щоб відшукати там рідну парафію та стати її членом.*** Новонароджений Божий Син чекає у вифлеємських яслах на всіх нас. Широко розкриває свої рученята, щоб прийняти та поблагословити кожного, хто принесе Йому свій дар віри та любові. Він чекає на тих, хто завжди є у наших храмах, молиться у них та підтримує своїми пожервами. Новонароджений Христос очікує на молодих людей: студентів та працюючу молодь, на наших студентів з Польщі та з України. Але очікує Він також на тих, які прибули у нове місце, а рідну церкву відвідують лише при нагоді відвідин у родинному домі. Боже Дитя очікує сьогодні у бідному вертепі на тих, які виїхали в чужі краї та благословляє їх, щоб не піддались спокусам релігійного і морального релятивізму та байдужості на духовні справи. Очікує на тих, які ради хліба й кращої долі, з конечності та з болючим серцем, покинули рідну Батьківщину, залишили рідних, нерідко малих дітей, чоловіка, жінку і сьогодні тиняються по різних країнах Європи та світу щоб заробити копійку та вислати її своїм рідним, які, буває, не завжди усвідомлюють яким зусиллям вона запрацьована.*** Христос очікує всіх нас сьогодні при вифлеємських яслах. Очікує, що в них добачимо вже символічно Пасху – Христове Воскресіння, адже на іконі Христовго Різдва вертеп часто зображений як печера – гріб, у якому було покладене мертве тіло Спасителя. На цій же іконі Боже Дитя обвинуте у пелени, які подібні до похоронного полотна, котрим було обвинуте тіло Ісуса Христа. Миро, принесене мудрецями зі Сходу, символізує помазання Ісуса Христа на майбутню смерть і похорон.*** Дорогі у Христі Брати і Сестри!*** Свята Христового Різдва пригадують нам одну з головних правд нашої віри – друга особа Божа, Син Божий, прийняв людське тіло і став людиною для нашого спасіння. Цю правду маємо не лише знати та про неї пам’ятати, але ми повинні також пристосовувати до неї наше життя, як відкуплених Богом і призначених до спасіння людей. Про це постійно пригадує нам у своєму вченні Церква. У цьому році будемо мати особливу нагоду, щоб передумати своє особисте християнське, але теж і парафіяльне життя. Нагодою до цього будуть єпархіяльні собори в обох наших єпархіях, які мають бути підготовкою до Патріаршого Собору, котрий відбуватиметься у 2015 році в Україні і буде розглядати тему «Жива парафія – місцем зустрічі з живим Христом».*** Під час підготовки до єпархіяльних соборів ми всі повинні застановитись та подати свої пропозиції і зауваження до таких складових елементів живої парафії, як провід, літургія, катехизація, койнонія, дияконія та місійність. Зможемо повністю підготовитись до єпархіяльних соборів нашої Церкви у Польщі та максимально використати їх для відновлення і пожвавлення життя наших парафіяльних спільнот лише тоді, коли зможемо розпізнати у малому Дитятку правдивого Бога у людському тілі, який приходить на світ для нашого спасіння. Цього живого зору та сильної віри бажаємо Вам на час Свят Христового Різдва.*** Бажаємо також щедрості Божого благословення у Різдвяний час, але також на всі інші дні цілого року. У Ваших родинах, але також у нашому народі та в цілій Україні нехай запанує згода, мир та поєднання. Душі Народу нехай не нищать хабарництво, нечесні інтереси. Нехай щезне несправедливість і непошана для людської гідності, щоби наші брати, задля виживання, не були змушені покидати рідний дім та батьківщину.*** Пресвята Богородиця нехай покриває своїм омофором Ваші родини, увесь наш народ, незалежно де і в якій країні буде він переживати цьогорічні Свята Христового Різдва. Нехай новонароджене Боже Дитя щедро благословить Вас, нашу Церкву та цілий наш Народ.*** На Різдвяні Свята і Новий Рік із серця Вас благословимо!*** Архиєпископ Іван Мартиняк Митрополит Перемисько-Варшавський*** Єпископ Володимир Ющак Владика Вроцлавсько-Ґданський*** Єпископ Євген Попович Владика Помічник Перемисько-Варшавської Архиєпархії*** Перемишль – Вроцлав, Різдво Христове – 2013***