Дорогій Молоді Перемисько-Варшавської Митрополії*** Слава Ісусу Христу! ***Дорогі молоді друзі!*** В цьому році наша Церква у Польщі мала честь двічі гостити у себе Блаженнішого Святослава, Главу і Батька УГКЦ. В кінці червня Блаженніший Святослав перебував, між іншими, у Варшаві та Гурові Ілавецькому. У Варшаві візит мав офіційний характер та був пов’язаний з продовженням заходів щодо польсько-українського примирення. Недавно, у половині вересня, Предстоятель УГКЦ відвідав Вроцлавсько-Гданську Єпархію, де очолив Білобірські Ювілейні святкування. Окрім офіційного статусу візиту Блаженнішого у Варшаві, відвідини обох наших єпархій мали передовсім душпастирський характер. Предстоятель нашої Церкви зустрівся, між іншими, з представниками духовенства, парафіяльних рад, громадських організацій, катехитами, вчителями та вихователями нашої молоді. *** Під час обох візитів, які проходили у проголошеному Церквою Році Віри, не забракло також зустрічі з молоддю. Глава нашої Церкви відповідав на поставлені запитання та ділився своїми думками на тему вартості віри та її значення у збереженні своєї релігійної і національної ідентичності. Ця тема стає дуже актуальною особливо у наш час, коли, з одного боку перед кожною молодою людиною постають широкі можливості суспільного та економічного авансу, а одночасно манять спокусою відкласти на майбутнє духовні вартості, пов’язані з нашою вірою, Божим Законом та Церквою.*** Дорога молоде, на початку нового академічного року хочемо звернути Вашу увагу, лише на декілька важливих для нашого сьогодення і майбутнього справ.*** Під час відвідин у Білому Борі, Блаженніший Святослав звернувся до наших прочан, між іншими, такими словами: Свідченням невмирущості віри Ваших батьків і прадідів, є Ви, Дорогі в Христі, які 55-й рік прибуваєте в цю святиню, щоб силу і невмирущість Божу, яка проявляється у вірі українського народу, показувати тут на всю Польщу і Україну та цілий світ. Справді, наші батьки та діди, тоді як молоді люди, здолали після 1947 року зберегти на землях виселення свою віру та національну ідентичність. Жодна сила не змогла відібрати їм багатства культури і літургійного християнського життя, тому, що зі слів Достойного Проповідника, були вони постійно з Христом та були його вірними учнями. Закінчуючи свою думку, Глава УГКЦ звернувся до молодих словами: Завдяки тому, що Ваші батьки, діди-прадіди мали коріння віри, Ви сьогодні є. Є, як особи, є, як християни, є, як українці. *** Сьогодні особливо актуальним залишається питання нашої майбутності. Запитуємо себе, чи зможемо у майбутньому зберегти свою релігійну і національну свідомість, чи так, як для наших батьків і дідів, наша Церква буде також і для наступних поколінь великою цінністю і святістю, чи новозбудовані храми будуть наповнюватися наступними поколіннями наших дітей і молоді, чи здолаємо зберегти рідну мову, чи не будемо соромитись відкрито признаватися, що ми греко-католики, українці? Лякаємось відповіді на ці питання, бо за словами Блаженнішого: У цьому світі часто можна все знайти, або все втратити. Багато людей втрачають сенс власного життя і не знають, хто вони (...). У сучасному світі, який швидко змінюється, ми ніколи не маємо часу ні для себе, ні для ближнього, ні для Бога. Щоб людина не згубила себе, їй треба знайти відповідь на питання, хто вона є. Блаженніший Святослав стверджує наступне, що, пізнати своє коріння, торкнутися його, може тільки віруюча людина: Адже віра - це те, що понад часом. П'ятдесят п'ять років тому сюди почали приходити люди. Що їх сюди притягало? Хтось хотів вирвати їх з рідної землі, забрати все, що вони мають, аби вони забули, ким вони є. Але чи можна в людей забрати віру в Бога? Ті люди, які мали віру в Бога, не втратили пам’ять своїх предків і пам’ятають, чиїх батьків вони діти. Ці слова особливо влучно дають пораду на наші сьогоднішні церковні і суспільні недоліки та на нашу майбутність. *** Відносячи слова Блаженнішого Святослава до нашої сьогоднішньої дійсності у Польщі, мусимо прийняти до відома, що наша майбутність, як Церкви так і народу, буде залежати від цього, чи збережемо віру та свідомість того, ким ми є. Особливо ці слова торкаються молодого покоління, яке входить у громадське та церковне життя, та на якому у близькому майбутньому спочине обов’язок перебрати на себе відповідальність за Церкву і громаду. Для того, щоб можна було це зробити, молоде покоління повинно постійно зростати у дусі віри в Бога та вірності Церкві і Народові. Це особливо відноситься до студентської молоді, яка безпосередньо підготовляється до вступу у доросле та відповідальне життя. Тому хочемо пригадати лише кілька принципів, які молоде покоління повинно зберігати у своєму житті:*** - Нав’язучи до позитивних прикладів з минулого, заохочуємо і закликаємо нашу молодь, особливо студентську, бути аванґардом нашої громади. Молоді люди повинні почуватись активними членами своїх парафій та не боятися брати на себе відповідальність за плекання та розвиток рідної культури, за діяльність суспільних організацій, за культурне та здорове громадське життя.*** - Заохочуємо нашу молодь бути носієм євангельських вартостей, давати свідоцтво чесної моральної поведінки, відповідальності, тверезості та пошани до іншої людини.*** - Знання рідної мови, яка дозволяє пізнавати рідну культуру, духовні вартості та історію свого народу, повинно бути для нашого молодого покоління не лише природним обов’язком, але також причиною гордості та особливим даром уживаним нащодень у родинах та у товариському житті.*** - Перестерігаємо нашу молодь перед сліпим наслідуванням злих моральних взірців, які найчастіше приходять із Заходу, та, які дуже часто ігнорують Божі та Церковні заповіді, принижують Церкву та відкидають євангельське вчення.*** - Заохочуємо молодих людей, прибуваючи у нові місця на студії чи працю, найперше шукали там власної парафії, якої практично стають членами, та, щоб, в порозумінні з місцевим парохом, активно включались у її життя.*** - Здобуваючи професійне знання в часі студій, наша молодь повинна також докласти старань, щоб поглиблювати своє релігійне знання. Крім приватної лектури та особистої молитви, може тому служити участь у релігійних зустрічах для студентів, організованих при наших парафіях, під час яких є можливість обговорювати теми, що стосуються актуальних проблем християнського життя молодих людей. *** - Християнським обов’язком кожного греко-католика є жива участь у щонедільній та святочній Божественній Літургії. Не можна обмежити участі у недільній та святочній Божественні Літургії лише до принагідних відвідин батьків та своєї дотеперішньої парафії. *** - Заробляючи, з конечності, гроші на своє утримання, часами також у святочні дні, пригадуємо молодим людям, щоб не забували про обов’язок молитви та участі у недільній Божественній Літургії.*** - Особливою поміччю у духовному житті кожного християнина є жива участь у святих Таїнствах, особливо Пресвятої Євхаристії та Покаяння. Тому просимо нашу молодь не занедбувати участі у цих таїнствах та приступати до сповіді і Святого Причастя, пам’ятаючи також, що для кожного християнина є вони джерелом духовної сили та Божого благословення у щоденних потребах.*** - Хоча молоді люди, які залишають родинний дім з причини студій чи праці, є вже дорослими, все ж таки їхні батьки повинні бути зацікавленими їхньою поведінкою та духовним життям, яке вони ведуть поза домом. Тому заохочуємо батьків мати над своїми дітьми дальше, особливо молитовну, опіку.*** - Останніми роками, з економічних причин, пристановище у Польщі знайшли, для себе сотні тисяч громадян України, серед яких є також поважне число греко-католиків. В польських вищих учбових закладах також навчаються тисячі молодих українців. Запрошуємо всіх студентів та заробітчан з України, які проживають у Польщі, шукати своєї Церкви в часі перебування поза Батьківщиною. Заохочуємо також пригадувати про це іншим співзаробітчанам, які не знайшли ще дороги до своєї парафії. Тут зможете молитись згідно з літургійною традицією своєї Церкви та включатись у життя місцевих громад, щоб не затратити своєї церковної та національної ідентичності.*** На закінчення нашого звернення хочемо ще раз зацитувати слова Блаженнішого Святослава, Глави і Батька нашої Церкви, спрямовані у Білому Борі до молоді: Світлом віри батьків, світлом, яке запалив князь Володимир над водами Дніпра, і, яке наші люди перенесли на берег Балтійського моря, ви зможете освітлювати своє майбутнє, і тоді воно, безперечно, буде світлим. Світло майбутнього походить не від того, що ми маємо, а від того, ким ми є. Справді, завдяки вірності Богові, Церкві та народові наших попередників ми сьогодні є, і в майбутньому дальше можемо бути вірними дітьми нашої Церкви та Народу. На початок Нового Академічного Року для всіх вас випрошуємо світла Святого Духа, Божого благословення та опіки Пресвятої Богородиці *** Благословення Господнє на Вас!*** Архієпископ Іван Мартиняк Митрополит Перемисько-Варшавський*** Владика Володимир Р. Ющак, ЧСВВ Владика Вроцлавсько-Ґданський ***