8.05.2021, припадає 30 РОКІВ, як відійшов по вічну нагороду І-ший (офіційний) Парох для Грекокатоликів Бань Мазурських та околиць.*** Народився 24 грудня 1905 року в Михалевицях Рудського повіту Львівської області. Син греко-католицького священика Мирослава Усцкого (нар. 1878 р.) та Олени Каламуніцької. Був найстаршим із чотирьох дітей. Загальноосвітню школу закінчив у П’ятковій Руській Добромильського повіту. В 1916-1924 роках закінчує класичну гімназію в Перемишлі. В 1918 році помирає батько й Євгеній змушений перевестися до гуртожитку. В 1925-1929 роках закінчує греко-католицьку семінарію в Перемишлі і 15 квітня 1929 року висвячений на священика Перемиським єпископом Йосафатом Коциловським. Був неодруженим. Працював адміністратором парафій: Ясель (Риманівський деканат) Саноцького повіту (1929-1935), Ріпник в повіті Кросно (1935-1936), Близянка в повіті Стрижів (1936-1944), Селиська в повіті Березів (1944-1947).*** В 1945 році його мати і сестра були вбиті. В рамах акції «Вісла» разом із своїм братом переселений до Орнети. На місце поселення прибуває 14 травня 1947 року. Примас Польщі - з уповноваження Апостольської Столиці - на особливих правах 1 серпня 1947 року видає отцю Євгену Усцкому дозвіл на звершення священнодійства у двох обрядах: грецькому та латинському. Отець навчає релігії римо-католицького обряду в загальноосвітніх школах Вармінської єпархії. 19 січня 1950 року генеральний вікарій Вармінської єпархії отець Мєчислав Карпінський звертається до Примаса Польщі Стефана Вишинського з проханням продовження права «біритуалізму» для отця Усцкого для звершення латинських богослужінь і Святих Тайн. Далі подібні прохання надходять 12 березня 1951 року, а також 20 квітня 1953 року.*** Спочатку о.Усцкий працював сотрудником парафії в Орнеті (1947-22.VI.1957), а пізніше також сотрудником, але в Банях Мазурських (22.VI.1957-1978), де від 23.IV.1957 року (згода Єпископської управи в Ольштині з дня 15.IV.1957 й день пізніше - примаса Вишинського) почав служити східні богослужіння. 17 жовтня 1958 року примас Вишинський надає отцю Усцкому додаткові права як для душпастиря греко-католиків, між іншим звершувати: Святу Тайну Хрещення і Миропомазання, Святу Тайну Подружжя, служити похорони тощо. Далі подібні права були продовжувані: 18 жовтня 1959 року, 16 вересня 1960 року, 15 жовтня 1961 року.*** 21 травня 1959 року о. Усцкий отримує від Примаса Польщі дозвіл відправляти греко-католицькі богослужіння у Венґожеві, але місцева влада на це не погоджується (лист від 3.VIII.1959). 10 вересня 1968 року Примас Польщі Стефан Вишинський присвоює о.Усцкому звання Почесного каноніка. Перебуваючи на пенсії, о.Усцкий живе у Банях Мазурських та в Орнеті (1978-1991). У зв'язку з виснаженням та неміччю спочатку залишає самостійну душпастирську працю, а згодом його стан погіршується настільки, що не може служити Святої Літургії навіть у співслужінні з іншими. *** Помирає 8 травня 1991 року в Старечому Будинку для священиків-пенсіонерів Вармінської єпархії в Орнеті. Похоронне введення у церкву здійснив Орнетський декан кс. Тадеуш Аліцький. Святу літургію очолив о. Юліан Гбур SVD - тодішній генеральний вікарій Перемиського єпископа. Проповідь виголосив римо-католицький єпископ Юліан Войтковський, який також відправив заупокійне богослужіння, але в римо-католицькому обряді. Похоронний хід на цвинтар супроводжував Ієромонах Мелетій Білинський ЧСВВ - Ольштинський декан грецького обряду.*** /Опрацював Юрій Мащак /