Люди на завершальній стадії життя без капеланів, сім’ї, зачинені вдома без можливості прийти до священика з огляду на карантинні заходи… Під час ранкової проповіді Папа нагадав про щирий жаль, що відпускає гріхи в очікуванні на можливість висповідатися.*** VATICAN NEWS Salus animarum, спасіння душ є найвищим законом Церкви, вирішальним інтерпретаційним критерієм того, що є правильним. Тому Церква завжди шукає способи для того, щоб запропонувати можливості примиритися з Богом усім тим, які цього прагнуть. В цей період надзвичайного стану, спричиненого пандемією коронавірусної інфекції, коли чимало людей ізольовані у відділеннях інтенсивної терапії, а від всіх інших вимагається залишатися вдома, щоби запобігти поширенню заражень, варто нагадувати всім про багатство церковної традиції, що Папа Франциск зробив під час проповіді в п’ятницю, 20 березня.*** «Мені відомо, що чимало з вас, – сказав Святіший Отець, – у контексті Пасхи ходите до сповіді, щоби примиритися з Богом. Але сьогодні багато-хто скаже мені: “Отче, де можу знайти священика, сповідника, бо ж заборонено виходити з дому? Я ж прагну примиритися з Богом, прагну Його обіймів… Як можу це зробити якщо не знаходжу священика?”. Роби те, що каже Катехизм.*** Все є дуже зрозумілим: якщо немає священника, щоб ти міг посповідатись, поговори з Богом, Він є твоїм Батьком, і розкажи Йому правду: "Господи, я вчинив це, це і те... Вибач мені"; і попроси у Нього пробачення з усього серця, із жалем за гріхи та пообіцяй Йому: "Пізніше я посповідаюсь, але пробач мені зараз". І ти відразу повернешся у Божу благодать».*** Папа Франциск посилається на 1451 та 1452 пункти Катехизму Католицької Церкви, проголошеного святим Іваном Павлом ІІ та приготованого під проводом тодішнього префекта Конгрегації Віровчення кардинала Йозефа Ратцінґера. У них читаємо: «Між актами каянника перше місце займає жаль. Він є “болем душі і ненавистю до вчиненого гріха з рішенням не грішити більше в майбутньому” (Тридентський Собор: DS 1676). Якщо жаль походить з любові до Бога, любленого понад усе, він називається “досконалим жалем” (жалем із любові). Такий жаль відпускає легкі провини; він відпускає також смертні гріхи, якщо містить у собі сильну постанову висповідатися (Пор. Тридентський Собор: DS 1677), як тільки це буде можливо».*** Отож, очікуючи можливості отримати розрішення від священика, як тільки обставини на це дозволять, цим актом можемо відразу отримати прощення. Це дорога до Божого милосердя, відкрита для всіх, що належить до передання Церкви та може бути корисною для кожного, особливо, для тих, які в ці дні перебувають у контакті з хворими в домівках та лікарнях.*** (Опрацював: о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ)*** https://www.vaticannews.va/uk.html