Народився 21 травня 1913 року в Жовтанцях, Жовківського повіту, син Данила і Теклі з дому Скжешевська. Неодружений. У 1937 році закінчив греко-католицьку семінарію в Перемишлі і прийняв священиче рукоположення з рук перемиського єпископа Йосафата Коциловського. Цього ж року став сотрудником парафії Вовче Горішнє, Турківського повіту, Жукотинського деканату. Від року 1939 сотрудником парафії Райське, Ліського повіту, Лютовиського деканату (а від 1941 р. її адміністратором). Від 1944 року став адміністратором Лютовиського деканату. В роках 1946-1947 відправляв римо-католицькі богослужіння, на основі права «біритуалізму» в римо-католицькому обряді, у Вовчу Горішньому. 24 квітня 1947 року був виселений зі своєї парафії. Цього ж дня він був залучений до співпраці як інформатор "Малий", із завданням інформувати про настрій між переселенцями. 9 травня 1947 року був арештований і без судового вироку увязнений в Центральному Трудовому Таборі в Явожно (табірний номер 357). Перебуваючи в таборі 19 червня 1947 року, формально підписав угоду на співпрацю. 2 вересня цього ж року був звільнений з табору й у вересні прибув на територію Вармії і Мазур. 20 вересня 1947 звернувся з листом до Єпархіальної управи в Ольштині про надання права служіння богослужінь в римо-католицькому обряді. Прийнявши прохання отця Бозюка, управа 14 жовтня 1947 року переслала її до секретаріату Примаса Польщі, з питанням про його позицію у цій справі. 19 жовтня на адресу отця Бозюка надійшла позитивна відповідь, і через короткий час отець Володимир був назначений допоміжним душпастирем в Оструді (1947-17.IX.1948). 19 січня 1950 року генеральний вікарій Вармінської римо-католицької єпархіїї отець Мєчислав Карпінський звернувся до примаса Польщі Стефана Вишинського, щоб для отця Бозюка продовжити право служіння богослужінь в римо-католицькому обряді, а також звершення Святих Таїн. Подібні прохання були здійснені ще 12 березня 1951 року, а також 20 квітня 1953. Після Оструди отець Бозюк був латинським душпастирем в Банях Мазурських, Венґожівського повіту (14.IX.1948-19.VI.1954). Також одночасно служив в костелах у Жабіні, Роґалях і Ярнолтові, Моронгського повіту (20.VI.1954-25.VII.1957) і Венґельштині, Венґожевського повіту (26.VI.1957-15.IX.1957). Після звільнення з Центрального Трудового Табору в Явожно, отець Володимир був прийнятий Повітовим Урядом Безпеки як інформатор. З часом він став безкорисливим для органів безпеки, і 7 вересня 1956 року його було офіційно знято зі списку інформаторів служби Безпеки. Будучи сотрудником на латинській парафії у Банях Мазурських, до отця багато разів зверталися з проханням греко-католики, щоб він відправляв їм греко-католицькі богослужіння. Ймовірно, в результаті важких табірних досвідів у Явожно, отець Бозюк негативно віднісся до прохань місцевих греко-католиків. Наслідком цього стався конфлікт, в якому отець Володимир образив частину парафіян. Ті у свою чергу звернулися до Обласного суду в Ольштині, і 7 травня 1955 року, в результаті судового вироку, отець Володимир був засуджений на 2 роки зі умовним покаранням на 4 роки. 25 квітня 1958 року єпархіальне управління в Ольштині дозволила на відправу греко-католицьких богослужінь в Асунах, з правом уділяти Святу Тайну подружжя. 30 квітня 1958 року для отця Бозюка надають право тзв. "біритуалізму" і 4 травня перший раз відправляє літургію для вірних Греко-католицької церкви в Асунах. 17 жовтня 1958 року видали указ про розширення душпастирських прав між греко-католиками з Асун і Байорів Малих (далі були продовжувані 18.X.1959, 16.IX.1960, 15.X.1961). 21 травня 1959 року примас Вишинський дає згоду для отця Бозюка на відправлення богослужінь в Решлі. З боку спротиву влади листом з 3 серпня 1959 року не дійшло до ефекту. В Асунах відправляв в роках (1958-1964, 1965-1967). Одночасно протягом цілого часу воював за відкриття наступних об’єктів, як наприклад: Мронґово чи в Решлі (лист до Управи в Ольштині з 19.XII.1962). Також спробував виїхати до Канади (лист до примаса Вишинського з 8.VII.1963 року). Від 1963 року жив в орендо¬ваному, приватному будинку в Байорах Малих. Одночасно відправляв богослужіння для греко-католиків в: Байорах Малих (1958-1969), Круклянках (1962-1963), Мілках (1965-1969), Венґожеві (1965-1969) – перша літургія 12 лютого 1965 року, Решлі (1967-1969). Помер 28 липня 1969 року в Мронґові. Згідно з останнім заповітом був похований на кладовищі в Банях Мазурських 31 липня. Опрацював Юрій МАЩАК (Лідзбарк Варм. Польща)