|
Ісус
Христос
прийшов до
нас з трьома
великими
властями від
свого Отця:
“Дана мені
всяка влада
на небі і на
землі” (Мт. 28,19),
щоб божий люд
провадити,
його навчати
і освячувати.
Ці власті
передав
Спаситель окремим
служителям,
які їх
сповняють у
Христовім
імені.
Першими були
апостоли, а
потім окремим
чином, через
рукоположення,
ці власті
вони
передали
своїм
наслідникам,
єпископам, а
ці – своїм
наслідникам.
Передача цих Христових
духовних
властей
відбувається
в таїнстві
Священства
через
рукоположення
від єпископа
з
відповідною
молитвою. У
власті
освячувати
вірних, що
відбувається
через сім
святих
таїнств,
найбільшою є
власть
відпускати
гріхи (“Кому
відпустите гріхи,
відпустяться”
[їв. 20,23]) і
приносити
жертву, якою
є сам Христос,
що на
останній
вечері і на
Голготі віддав
себе за гріхи
світу. Сповняючи
ці та інші
служби,
єпископи
потребують
помічників,
їх
встановила
Церква в нашім
українськім
обряді
чотири:
читець, півень,
піддиякон і
диякон. Вони
є рівночасно
степенями,
які ведуть до
священства,
якого повнота
є в особі
єпископа.
Безпосереднім
степенем до
священства є
дияконат. Читець
і півець –
це чини для
служіння при
різних
богослуженнях: приготовляти
все потрібне
до богослужб,
бути
свічконосцями,
співати і
провадити
церковний
спів, читати
псалми
(катизми) та
сповняти
інші функції
в божім домі.
Архиєрей
ставить у чин
читця і півця
постриженням
його волосся
і молитвою:
“Господи Боже
вседержителю,
прийми раба
твого (ім’я) і
освяти його,
і сподоби
його з усякою
премудрістю
і розумом
творити
повчання і
читання
божественних
твоїх словес,
зберігаючи
його в
непорочному
житті”. Архиєрей
вручає
поставленому
книгу Апостола
.і свічку.
(Популярно
звані в нас
“дяки”, коли
знають
літургійний спів
і устав
богослужень,
одержують
постриження
на
читців-півців). Піддиякон –
це чин, у
якому
посвячений
дбає про
божий храм,
престол, його
чистоту, і
приготовляє
все потрібне
до
євхаристійної
жертви та служить
архиєреєві і
священикові
під час
богослужень,
згідно з
літургічними
приписами.
Цей чин
архиєрей
уділює рукоположенням
і молитвою:
“Сам, Владико,
збережи його
в усьому
бездоганним
і дай йому
любити
красоту дому
твого і
стояти
першим перед
дверми.
святої церкви
твоєї,
запалювати світильник
оселі слави
твоєї”. Піддиякон
отримує від
святителя
посудину для
миття рук і
орар, який
надіває
хрестовидне
через рамена. Чин
поставлення
на читця,
півця і
піддиякона
відбувається
перед
Літургією. Диякон –
це чин, яким
рукоположений
ще не завершує
таїнства
Євхаристії,
але біля
нього служить
як помічник
архиєрея чи
священика.
Диякон
поставляється
в часі
Літургії по
освяченню і
благословенню
архиєрея – “І
нехай будуть
милості...” Архиєрей
перед
престолом
кладе руку на
піддиякона і
каже молитву
рукоположення:
“Божественна
благодать, що
завжди
недужих оздоровлює
і те, що їм
недостає,
доповнює, поставляє
благоговійного
піддиякона (ім’я) в
дияконство”. Потім
святитель
вручає
дияконові
знаки його
служби: орар
на одне рам’я,
кадильницю
(диякон
приносить кадильну
жертву) і
рипіду. Люди
при
вручуванню
тих знаків
співають
слова
“Аксіос”, що
значить –
гідний,
достойний. Священик –
це особа, що
рукоположенням
назначується
окремим знам’ям
(“характер”,
“печать”), яким
“уподібнюється
до
Христа–Священика
і може діяти
в особі
Христа як
Глави” (II
Ватиканський
собор: Про
священство, ч.
2), як
співробітник
єпископа.
Поставляється
торжественно
в часі
Літургії по
великім
вході через
рукоположення
і молитву (як
вище в чині
поставлення
на диякона):
“Божественна
благодать...” Новоєрей
одержує від
архиєрея
священичі ризи
і служебник. Єпископ –
це повнота
Христового
священства,
це наслідник
апостолів і
член
апостольського
собору для
пастирського
правління
Церквою, найвища
власть у
Церкві в
злуці з
наслідником
св. Петра.
Рукоположення
(хіротонія)
відбувається
при участі
трьох
єпископів, у
день якогось
празника, при
участі
народу, по
прочитанні
євангелії.
Хіротонія
стається
через
положення
рук і молитву
“Божественна
благодать...” (як
вище в чині
поставлення
на диякона і
священика).
Єпископ
одержує
саккос,
омофор,
панагію, митру
і хрест –
знаки його
власти
пастиря в Церкві. |